Заборонити не можна дозволити: чи може псилоцибін кинути виклик фармації?
Тривалий час наркотики вважалися абсолютним злом. Саме тому сьогоднішня медична еволюція, пов’язана з ними, іноді здається радикальною. І хоча колективне ставлення до канабісу – завдяки його лікувальним властивостям – змінювалося впродовж останнього десятиліття, ще захопливішим нині є те, що відбувається з псилоцибіновими грибами, користь яких засвідчена в разі лікування депресії, вигоряння, тривожності та ПТСР.
Псилоцибін – це природна психоактивна сполука, що міститься в грибах. Її використання налічує багато століть, доказом чого є фрески із зображенням так званих магічних грибів, датовані приблизно X тисячоліттям до н. е. Директор клініки психоделічної терапії Field Trip Health та доктор медичних наук Майкл Вербора, каже, що перші дослідження псилоцибіну та його антидепресивних властивостей розпочалися в 1930-х у Гарвардському університеті. До 1950 років швейцарський хімік Альберт Гофманн ідентифікував і синтезував психоактивну сполуку псилоцибін, а в наступні роки кілька вчених і терапевтів досліджували його терапевтичний потенціал, про що свідчили численні статті 1957 року в журналі Life. Кінець цьому поклала кампанія Річарда Ніксона, спрямована проти наркотиків, а псилоцибін оголосили небезпечним наркотиком, що не має права на медичне застосування.
Дослідження останніх років підтвердили, що можливості використання псилоцибіну в медицині є насправді дуже різноманітними. Один з таких дослідів, проведений у лютому 2022 року в університеті Джонса Гопкінса, засвідчив, що лікування глибокої депресії псилоцибіном упродовж року має ефект. Клінічні дослідження щодо користі псилоцибіну під час лікування тривоги, депресії та ПТСР також тривають нині в медичній школі Dell при Техаському університеті в Остіні, де торік відкрився центр психоделічних досліджень та терапії. У Медичній школі Вашингтонського університету доктор медичних наук Ентоні Бек експериментує із застосуванням псилоцибіну в лікуванні медпрацівників, які страждають від депресії та вигоряння, спричинених COVID. За його словами, результати є багатонадійними.
Основним захворюванням, для лікування якого досі застосовували псилоцибін, була депресія, а FDA (Управління з продовольства і медикаментів США) визначило цей інгредієнт як проривний. «Схоже, що терапія депресії за допомогою псилоцибіну ефективніша й безпечніша за всі інші наявні на сьогодні варіанти», – пояснює Девон Крісті, докторка медичних наук та директорка компанії Numinus, що об’єднує клініки й лабораторії, орієнтовані на психоделічну терапію. Позитивний вплив псилоцибіну в разі лікування тривоги, особливо пов’язаної з дистресом, що виникає в пацієнтів з невиліковними діагнозами, є наступним за рівнем обґрунтованості.
Хоча депресія й тривога домінували в більшості досліджень, лікарі вважають, що псилоцибін має потенціал для лікування широкого спектра проблем психічного здоров’я. Так невроз нав’язливих станів та вигоряння – дві проблеми, для розв’язання яких, на думку Ентоні Бека, псилоцибін дуже корисний. А Девон Крісті говорить про його користь під час лікування розладів, пов’язаних з уживанням психоактивних речовин, включно з тютюном та алкоголем.
Але псилоцибін, що використовується в терапевтичних цілях, – це не те ж саме, що псилоцибін, який використовується в рекреаційних цілях, а також не те ж саме, що мікродозування.
«Практика показує, що використання псилоцибіну в поєднанні із суворим протоколом дозування та під наглядом кваліфікованого терапевта дає найкращі результати», – говорить Майкл Вербора. Від цих чинників залежить досвід, який отримають пацієнти.
У межах протоколу психотерапії лікування псилоцибіном проводиться переважно в дозі 25 мг під наглядом лікаря або в клініці. Препарат починає діяти за пів години, а ефект триває близько шести годин.
«Звичайні думки зникають, допитливість сягає піка, креативність мислення підвищується, підвищується рівень свідомості, всі органи чуття працюють у повну силу», – коментує Вербора. – «Під час лікування псилоцибіном люди відчувають себе достатньо сильними, щоб узяти на себе відповідальність за розв’язання власних проблем».
Але важливим у досягненні позитивного ефекту є не тільки вживання препарату, а й робота, яку пацієнти виконують до (підготовка розуму й тіла) і після (робота з терапевтом, яка дає змогу розібратися з почуттями під час практики). Що більше довіри люди мають до себе й свого терапевта, каже Крісті, то кращого результату буде досягнуто. «Психоделічна терапія полягає в тому, щоб дати людям можливість повірити в те, що їхнє тіло й розум мають ключі до власного зцілення, і що психоделіка й пропоноване лікування просто стимулюють цей природний процес», – говорить Крісті. – «Це дуже відрізняється від підходів біомедицини».
Click here to preview your posts with PRO themes ››
Хоча і псилоцибін, і звичайні антидепресанти працюють із серотоніном, вони роблять це по-різному. «Традиційні антидепресанти працюють внаслідок збільшення кількості серотоніну, що плаває між нейронами й діє на рецептори в мозку глобально», – говорить Девон Крісті. Ці препарати, які вживаються щодня, діють на основі припущення, що є хімічний дисбаланс, який треба виправити. Псилоцибін, з іншого боку, діє на специфічні серотонінові рецептори в спосіб, що його Ентоні Бек прирівнює до перезавантаження мозку. «Це забезпечує набагато більше зв’язків між різними частинами мозку, які зазвичай не взаємодіють одна з одною», – пояснює він. Це також підсилює вплив довкілля на людину, тому для досягнення позитивного результату важливе значення мають умови й контекст, в яких вводять препарат. Справжня зміна моделі, за словами Крісті, полягає в тому, що на відміну від підходу до лікування симптомів, псилоцибін спрямований на виявлення та лікування першопричини. Інсайти, які з’являються під час практики та в наступні тижні після неї, коли мозок може легше створювати нові зв’язки завдяки нейропластичності, потім досліджуються в терапії, щоб закріпити їхні довгострокові переваги. «Досвід людини, яка перебуває в депресії, кардинально змінюється», – каже Бек.
Побічні ефекти, які іноді виникають у разі вживання антидепресантів, як-от збільшення маси, втрата лібідо, коливання рівня енергії та притуплення емоцій, можуть бути негативним чинником. Побічні ефекти псилоцибіну, зокрема нудота, зміни артеріального тиску, страх і параноя, виникають під час лікування і вважаються частиною лікувального процесу. Є також рідкісний побічний ефект, який називається галюциногенним розладом, коли зміни сприйняття тривають довше, ніж шість годин. І є люди, яким, за словами Вербори, псилоцибін просто не підходить: ті, хто вже вживає антидепресанти та ризикує отримати серотоніновий синдром, а також ті, хто має психічні розлади (шизофренія, маніакальна фаза біполярного розладу та параноїдальний/маревний розлад).
Але те, що справді вирізняє псилоцибін як інструмент лікування, може полягати в тому, що в багатьох випадках лише одна доза може справити величезний вплив, а це робить ідею монетизації його терапевтичного використання складним завданням. «Також варто зважати на те, що для такого лікування знадобиться простір та фахівці, які заслуговують на довіру», – говорить Бек. До того ж у більшості країн він залишається незаконним. Те, що громадська думка змінюється щодо цього, ймовірно, допоможе. Крісті, яка працює в цій галузі з 2011 року, згадує, як колись її батьки боялися, що вона втратить медичну ліцензію, а тепер хваляться її роботою над психоделіками на коктейльних вечірках. Вони приклад того, що поступово світ змінюється. Документальний серіал «Як змінити свій розум», знятий Netflix за бестселером Майкла Поллана, безумовно, допоміг, так само як і легалізація канабісу в багатьох країнах, а також вплив молоді, більш відкритої до нових методів лікування. Свою роль відіграла й недовіра до великої фармації. «Шкода від фармацевтичних препаратів за останні два десятиліття стала однією з головних причин смертності, що змусило людей не довіряти фармацевтичним компаніям і шукати альтернативні, безпечніші варіанти», – додає Вербора.
Пандемія та війна не тільки підсилили кризу психічного здоров’я, а й привернули до неї особливу увагу. «Є колективне усвідомлення того, що нам потрібні нові рішення, і вони потрібні нам зараз», – каже Крісті. І ця гостра потреба може незабаром переважити будь-яку пересторогу щодо використання нетрадиційних методів лікування.
Текст: Fiorella Valdesolo
За матеріалами www.vogue.com
