Історія вбитої росіянами жінки, фото манікюру якої облетіло світ
Після того, як світ облетіли фото звірств російських окупантів, які вони вчиняли в Бучі, одна світлина стала знаменитою – жіноча рука з червоним манікюром. Зараз відома історія жінки, 52-річної Ірини Фількіної, рука якої потрапила в об’єктив. А ще в цієї трагедії є життєствердний фінал.
Фото: REUTERS / Zohra Bensemra
Це фото REUTERS стало одним із символів #BuchaMassacre, різанини в Бучі. Воно облетіло весь світ. Саме манікюр дав змогу встановити особу жінки. Спершу його впізнала візажистка Анастасія Субачова. «Я відразу відчула, що це фото боляче відгукнулося мені, і не могла зрозуміти чому. Жінка на цьому фото, яке облетіло Україну, світ, кожну соцмережу, – це моя клієнтка Ірина… яка ходила до мене на уроки макіяжу для себе. Останній був 23-го лютого…», – написала Анастасія у своєму інстаграмі.
У власних спогадах візажистка згадує, що Ірина була сповнена жаги до життя, сил, енергії та доброти. «Вона стрибала з утіхи, бо вперше в житті отримала власну косметику, яку ми їй купили. Щоразу на роботі вона сиділа й відпрацьовувала наші уроки так старанно, як ніхто!!! А приходячи знову на урок, розказувала, як її макіяжі оцінили нові прихильники і як прекрасно вона почувається зараз!» Ірина виростила двох дочок та вирішила присвятити час собі: завела інстаграм, брала уроки макіяжу, збиралася на концерт. «Вона тримала мене за руку й казала: «Доню, я на старості років нарешті зрозуміла найголовніше – треба любити себе і жити для себе! І нарешті я житиму, як я хочу!» – згадує візажистка.
Ірина Фількіна. Фото: @s.c.h.1.r.u.c.h.k.a
Журналісти CNN провели розслідування та зв’язалися з донькою вбитої жінки. З’ясувалося, що Ірина відмовилася втікати від війни разом з доньками – вирішила залишилася, щоб допомагати людям. Вона провела тиждень у торговому центрі «Епіцентр» у Бучі, годуючи людей, які знайшли там прихисток, і готуючи їжу для українських військових.
Ірина Фількіна. Фото: @s.c.h.1.r.u.c.h.k.a
В один з днів, 5 березня, Ірина вирішила повернутися додому на велосипеді, бо не знайшлося місця в машині, якою евакуювали людей. Донька Ірини, Ольга Щирук, благала маму не їхати на велосипеді, а натомість – евакуюватися, але Ірина у властивому їй оптимістичному гуморі відповіла: «Ольго, ти що, не знаєш свою маму? Я можу гори звернути!» – пише CNN. Це були її останні слова. Того ж вечора російські окупанти розстріляли жінку на велосипеді.
Місяць по тому Ольга Щирук, донька загиблої Ірини, опублікувала допис у своєму інстаграмі, де зазначила: «Ти завжди була мені рукою допомоги. Рукою, яка підтримає, яка приголубить, яка витре сльози. Мамо, ти дала мені стільки любові, вклала стільки сил, що я просто не маю права не показати її світу. Тому я вирішила відкрити ФОНД. У твою пам’ять. Так я знатиму, що ти є не тільки в моїй голові.Ти в серці. І доки моє серце житиме, воно ділитиметься зі світом тією любов’ю, що ти в нього вклала».
Фонд називається «Мама Іра» – саме так всі друзі родини називали загиблу Ірину. Він надаватиме допомогу дітям, які втратили своїх батьків через війну в Україні. «Ми спільно з партнерами @art.com_studio створили чатбот, котрий допоможе нам вас почути…почути всій Україні. Звернення є анонімним, та за вашої згоди вашій дитині допомагатимуть психологи», – пише Ольга.
