Допомога, йога, медитація: як зберегти спокій під час вагітності у війну

Про те, як це – наважитися дати нове життя, коли навколо війна і є загроза існуванню людства, а також про способи зберегти власну ідентичність, ментальне здоров’я й баланс, розмовляємо з волонтеркою, філантропкою, засновницею піар-агенції UPRISINGPRODUCTIONS Ольгою Левентіс 

Від часу повномасштабного вторгнення Ольга повністю змістила фокус своєї професійної та громадської діяльності: вона допомагає біженцям, волонтерить й опікується інформаційною підтримкою подій в Україні. На початок війни Ольга вже чекала на другу дитину. «Нове життя – це завжди надія на краще майбутнє, – каже вона. – Діти – глибокий сенс життя, нескінченна любов і приємні турботи. Попри всі труднощі, залишається тільки сподіватися на краще майбутнє для наших дітей».Про вагітність та війну

«Я завагітніла за кілька місяців до війни і, на щастя, виносила дитину, але стрес і страх, які ми пережили, звісно ж, вплинули і на мій стан, і на здоров’я дитини під час вагітності. На щастя, наша дочка Ная народилася здоровою. 

Ця вагітність була запланована. Ми мріяли про доньку вже дуже давно, і, на щастя, вона нас вибрала.

Хоч як намагайся уникати новин, щоб не передавати стрес та негативні емоції на дітей, однаково щодня приходять страшні звістки про загиблих вагітних жінок: одну вбила російська ракета в самому центрі Києва; друга загинула в Дніпрі… Серце обливається кров’ю за жінок, дітей, чоловіків і кожну загиблу людину, за країну. Навіть сльози вже не ллються. Залишається молитися, допомагати та сподіватися, що це страхіття в найближчому майбутньому скінчиться. Україна переможе, а всім, хто був причетний до злочинів, дістанеться по заслугах». 

Про потребу допомагати

«Безумовно, вагітність вплинула на бажання допомагати людям, які того потребують. Але я б допомагала в будь-якому разі – завжди, чим можу, незалежно від стану. Зламані життя людей, особливо дітей, не повернути, але перемога дасть нам усім нові сили на гарне майбутнє».

Про інформаційний простір

«Кажуть, майбутня мама має дивитися на красу. На щастя, я була в безпеці. І мала привілей дивитися на дітей, море та гори. А ще  – на сім’ї, яких вдалося врятувати та яким ми змогли допомогти розпочати нове життя в інших країнах.

Чи вдавалося вибудовувати кордони між інфопростором, сповненим страшними звістками, та собою і майбутньою дитиною? – До певної міри. Я перестала читати новини й обговорювати війну на 5-му місяці вагітності, коли в дитини виявили низьке серцебиття – і не могли встановити причину. Всю свою енергію я спрямовувала на благодійну допомогу нужденним сім’ям, включно з рідними. Моїм головним завданням було виносити дочку, тож я убезпечила себе від усього інфопотоку, наскільки це було можливо».

Про війну та майбутнє

«Я мимовільно замислююся, як змінилися думки та мрії українських матерів, пов’язані з майбутнім дитини через війну. Війна – це жорстокий приклад, та життя показало, що не можна відкидати найстрашніших сценаріїв і бути готовим до всього. Тисячі людей втратили життя, тисячі стали біженцями, тікаючи з країни абсолютно не за власним бажанням. Це дуже сумно. Попри перебування в безпеці, багатьом надскладно адаптуватися до нового середовища.

Click here to preview your posts with PRO themes ››

Я дуже хочу, щоб мої діти не були прив’язані до однієї країни та певного місця. Свобода вибору, подорожі, іноземні мови, доброта і незалежність, сила духу і любов, мужність і героїзм – це ті якості та навички, які я б хотіла бачити у власних дітях».

Про українську, космополитизм та ідентичність

«Нещодавно Міла Куніс, яка заміжня за Ештоном Катчером, зізналася, що пишеться самоідентифікацією своєї доньки (дочка вважає себе українкою). Раніше Міла навіть не замислювалася над власною ідентичністю й навіть говорила про це в інтерв’ю. Ми з чоловіком – громадяни світу, багато подорожуємо, бачимо багато країн і культур. У своїй родині ми розмовляємо англійською; колись користувалися й російською також. Тепер я навчаю дітей української. Пишаюся тим, що я українка, та що  мої діти – наполовину українці. Зроблю все можливе, щоб вони також цим пишалися».

Про ментальне здоров’я

Серед того, що допомагало мені триматися, була ходьба океаном і спокійна музика, медитація, йога (з тренером або онлайн, за допомогою Alo Yoga Training App) – це невіддільна частина мого повсякденного життя. 

Ось мій вибір застосунків для медитації: 

• Headspace App,
• Grace&Gratitude,
• Deepak Chopra meditation.

Про те, як змінюється життя з появою нової людини

«З появою дитини з’являється сенс життя, безмежна любов, бажання жити й бути кращим для себе та для дітей. Тільки з появою дітей я стала по-справжньому щасливою, все інше відійшло на другий план. Сім’я – це найцінніше для мене.

Тим, хто планує вагітність або думає про майбутню дитину, я можу сказати одне: народжуйте дітей. Це щастя».

Про красу ззовні та зсередини

«Я дуже спокійна особистість, найчастіше перебуваю в гармонії та балансі з собою. Упродовж усієї вагітності я не припиняла практикувати йогу й чимало медитувала, щоб триматися в балансі та передавати дитині найкращі позитивні спокійні почуття. Зовнішню красу підтримувала правильним харчуванням, спортом та активним способом життя. 

Я робила масаж обличчя й тіла, ходила пішки щонайменше 5 км на день. Плавання, стречинг, здоровий сон (наскільки це можливо), маски та крем для догляду за обличчям і тілом – все це допомагало залишатися в конекті з собою та власним тілом.

Фото: Andreas Ortner

Стиль: Vena Brykalin

Макіяж: Kelly McClain

Зачіски : Eduardo Bravo

Продюсер: Laura Jouve 

Виробництво: Uprising productions